ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Стаття аналізує роль електронного навчання (e-Learnіng) у забезпеченні якості вищої освіти в Україні в умовах воєнного стану. Дослідження зосереджується на адаптації цифрових технологій, апробованих під час пандемії COVІD-19, до викликів збройного конфлікту, зокрема через впровадження гібридних моделей, локальних офлайн-рішень та вдосконалення комунікативних інструментів. Метою роботи є оцінка переваг, обмежень та практичних механізмів оптимізації e-Learnіng для забезпечення безперервності освітнього процесу в кризових умовах.

На основі порівняльного аналізу даних, опитувань педагогів і студентів, а також оцінки цифрових платформ встановлено, що e-Learnіng забезпечує гнучкість і доступність освіти, зокрема для студентів у зонах бойових дій. Водночас його впровадження ускладнюється технічними проблемами (нестабільний інтернет, дефіцит обладнання), комунікативними бар’єрами (обмежена взаємодія між учасниками процесу) та мотиваційними труднощами (емоційне вигорання студентів і викладачів). Автори зазначають, що досвід пандемії став фундаментом для швидкого переходу до дистанційного навчання, але воєнний контекст вимагає унікальних рішень, таких як хмарні сховища, офлайн-бібліотеки та психологічна підтримка.

У статті детально описано етапи розвитку e-Learnіng: від екстреного реагування на кризу до формування стійких гібридних систем, що поєднують синхронні та асинхронні підходи. Особливу увагу приділено інструментам, таким як платформи управління курсами (LMS), інтерактивні сервіси для залучення студентів, аналітичні системи для моніторингу прогресу та технічні рішення для регіонів з обмеженим доступом до інтернету.

Висновки наголошують на необхідності системного підходу, який інтегрує технологічні та соціально-педагогічні аспекти, включаючи адаптацію навчальних програм і психологічну підтримку учасників освітнього процесу. Запропоновано рекомендації щодо підготовки викладачів до роботи в умовах кризи, удосконалення навчальних програм та розширення державної підтримки цифрової інфраструктури. Автори підкреслюють, що ефективне подолання викликів можливе лише за умови співпраці академічної спільноти, державних інституцій та міжнародних партнерів.